Голодомор 1932-33 років

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років. За різними даними, у 1932-1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей.

Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Тож, українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва.

 Година гідності "Україна : випробування свободою" у Шандриголівській сільській бібліотеці Лиманської ЦБС спільно з будинком культури.

 

Карантинні заходи

Уряд продовжив адаптивний карантин в Україні до 31 грудня

Регіони позначатимуть зеленим, жовтим, помаранчевим або червоним рівнем небезпеки поширення Covid-19, залежно від епідемічної ситуації. Маркуватиме регіони автоматизоване програмне забезпечення на основі алгоритмів і даних. Національна комісія ТЕБ та НС затверджуватиме дані.

По всій території України до 30 листопада 2020 року діє карантин вихідного дня. Обмеження помаранчевої зони діють у всіх регіонах країни.
Із 00:00 суботи до 00:00 годин понеділка забороняється:

• робота кафе, барів, ресторанів, ТРЦ та інших розважальних закладів;
• робота закладів культури і проведення масових заходів;
• робота салонів краси, магазинів з продажу промтоварів;
• робота спортзалів, фітнес-центрів, басейнів.

Продовжать працювати:

• медичні заклади;
• кафе, бари, ресторани на доставку, або замовлень на виніс;
• автозаправки, СТО;
• банки;
• пошта;
• майстерні з ремонту комп’ютерів, побутових приладів і предметів особистого вжитку;
• магазини, у яких 60% площі відведеної під продаж продуктів харчування, пального, ліків та медичних виробів, ветеринарних препаратів, кормів.

Як можна отримати інформація стосовно COVID-19?

Запрацював інформаційний контакт-центр, створений МОЗ. Відтепер можна телефонувати за безкоштовним номером, та дізнаватися інформацію стосовно хвороби. У центрі працюють 150 операторів, тому дзвінки приймають цілодобово.

Номер: 0 800 60 20 19 (дзвінки безкоштовні)

Що змінюється для адаптивного карантину після 13.10?

Додатково посилюються обмежувальні заходи у регіонах із “зеленим” рівнем епідеміологічної небезпеки. 

У регіонах “зеленого”, “жовтого” та “помаранчевого” рівнів: дозволяється проведення спортивних заходів без глядачів та за умови дотримання учасниками протиепідемічних заходів.

Місцеві органи самоврядування — отримають доступ до даних електронного сервісу “Дій.Вдома”. Це необхідно, аби контролювати осіб, які підлягають самоізоляції чи  обсервації, або порушують правила карантину. 

Коли регіон вважається “зі значним поширенням COVID-19”?

Якщо наявна хоча б одна з ознак:

• завантаженість ліжок у лікарнях понад 50% протягом п’яти днів поспіль (без урахування ліжок, відведених для лікування COVID-19 у дитячих та пологових відділеннях);
• середня кількість тестувань методом ПЛР та ІФА не менше 48 на 100 тис. населення протягом останніх семи днів.

Зелена зона

немає сплеску захворювань, завантаженість ліжок у лікарні на рівні 5%.

✓ перебування у громадських будівлях в масках або респіраторах
✓ масові заходи за участі більше 50 осіб
✓ кінотеатри та заклади культури з наповненістю не більше 50% місць у кожному окремому кінозалі або залі
✓ перевезення пасажирів тільки в межах сидячих місць
✓ відвідування закладів дошкільної, шкільної, позашкільної та спеціалізованої освіти, якщо на самоізоляції понад 50% дітей та персоналу закладу.
✓ робота кафе, барів, ресторанів після 22-ї та до 7-ї години. Але дозволяється адресна доставка та на винос.

Жовта зона

5 днів поспіль змінюються показники захворювань. При цьому завантаженість лікарняних ліжок на рівні від 5% до 50%, не враховуючи у дитячих та пологових відділеннях.

✓ масові заходи за участі більше 30 осіб
✓ відвідування установ соціального захисту, в яких перебувають люди похилого віку, крім тих, що надають послуги кризово
✓ на вході до закладів чи заходів потрібно розмістити інформацію про можливу кількість відвідувачів. Контроль має здійснювати власник приміщення або організатор подіі.
✓ обмеження зеленої зони зберігаються

Помаранчева зона

завантаження ліжок становить від 50% до 75%, не враховуючи у дитячих та пологових відділеннях.

✓ масові заходи за участі більше 20 осіб
✓ робота закладів розміщення (хостели, туристичні бази тощо), окрім готелів
✓ планові госпіталізації в лікарнях
✓ спортзали, фітнес-центри, заклади культури
✓ прийом нових змін в дитячі табори
✓ обмеження жовтої і зеленої зон зберігаються.

Червона зона

сплеск захворювань. Більше 320 хворих на 100 тис населення протягом 14 днів. Завантаженість ліжок понад 75% протягом, не враховуючи у дитячих та пологових відділеннях.

✓ робота громадського транспорту
✓ відвідування закладів освіти
✓ відвідування закладів сфери культури, кінотеатрів
✓ діяльність ТРЦ, кафе та ресторанів
✓ обмеження зеленої, жовтої та поморанчевої зон зберігаються
✓ відвідування закладів торговельного і побутового обслуговування населення.

Що є підставою для встановлення червоної зони?

Для червоної зони обмеження та їх кількість встановлює спільним рішенням державна та регіональна комісії ТЕБ і НС. Це може бути одномоментне закриття всіх сфер, або поступове обмеження для закладів, які в конкретному регіоні призводять до спалахів хвороби.

Уряд рекомендує змінити графіки початку робочого дня

Це зменшить кількість людей, які перетинаються у години пік в громадському транспорті.
На місцевому рівні рішення щодо перенесення робочого часу ухвалюють обласні, районні державним адміністрації та Київська міська, разом з органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання. 

Органам місцевої виконавчої влади ті іншим держорганам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, рекомендується забезпечити  гнучкий режим робочого часу, який, передбачає різні години початку і закінчення роботи для працівників. За можливості ввести дистанційну роботу.

Суб’єктам господарювання на період дії карантину також рекомендується підкоригувати робочий графік. Перенести початок робочого дня на 10 чи більш пізню годину суб’єктам господарювання, які працюють у:

• оптовій та роздрібній торгівлі; 
• ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів;
• поштовій та кур’єрській діяльності;
• тимчасовому розміщенні та організацією харчування;
• страховій діяльності;
• освіті;
• наданні соціальної допомоги;
• мистецтві, спорті, розвагах та відпочинку.

На період дії карантину робочий день розпочинається:

- о 8 годині - в органах виконавчої влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;
- о 10 годині - в центрах надання адміністративних послуг, органах соціального захисту населення, територіальних органах Пенсійного фонду України.

Крім того, органам місцевого самоврядування рекомендовано розробити чи скорегувати маршрути руху громадського транспорту з урахуванням змінених графіків роботи.

 Контроль та відповідальність

За порушення умов карантину передбачаються відповідні покарання. 

• Штраф від 1 до 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-54 тис грн) або арешт на 6 місяців
• Обмеження або позбавлення волі на 3 роки, якщо такі дії призвели або могли призвести до поширення хвороби.
• Позбавлення волі на термін від 5 до 8 років, якщо порушення правил обсервації спричинило смерть або інші серйозні наслідки для третіх осіб 

Не наражайте на небезпеку себе та близьких. Залишайтеся вдома. Збережімо Україну!

 

Правила обов'язкової обсервації

У квітні Уряд пом’якшив карантинні обмеження, та дозволив громадянам замінити обов’язкову обсервацію на самоізоляцію. 

 Чим відрізнятиметься обсервація від самоізоляції? 

При обсервації людина перебуватиме у лікарні чи іншій установі, яка визначена місцевою владою як обсерватор. При самоізоляції людина сама визначає, де планує перебувати протягом 14 днів. *Самоізоляції підлягають особи, які досягли 60 років. 

Що для цього необхідно зробити?

1.     При перетині кордону чи КПВВ людина погоджується на самоізоляцію.

2.     Необхідно скачати та зареєструватися в мобільному електронному сервісі “Дій вдома”.

3.     Слідувати інструкціям з мобільного додатку та дотримуватися правил самоізоляції. 

Якщо ви не хочете або не маєте можливості встановити мобільний додаток "Дій вдома" - вас доставлять до місця обов’язкової обсервації.

 

 

 Хто може використовувати самоізоляцію в “Дії”?

• Люди, які в’їжджають з-за кордону до України.
• Люди, які в’їжджають з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, Криму і м. Севастополя через КПВВ.

Хто потрапить до обсервації?

Ті люди, які двічі порушили умови самоізоляції - обов'язково підлягають обсервації, у визначених місцевою владою місцях.

 

 

ТИЖДЕНЬ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Розумне та ефективне використання енергоносіїв в побуті не тільки зменшує витрати в бюджеті кожної родини, а й зміцнює економічний стан країни. Фахівці вважають, що до 40% енергії в побуті можна заощадити простими і безкоштовними заходами і кожна окрема людина може зробити на своєму робочому місці чи вдома скромний внесок до загальної справи енергозбереження.

Чим раціональніше ми використовуємо тепло та електричну енергію, тим менше втрачається природних ресурсів, зберігається довкілля від забруднень.

Ось чому щороку 11 листопада відзначається Міжнародний день енергозбереження.

Рішення відзначати Міжнародний день енергозбереження з’явилось за ініціативи міжнародної екологічної мережі SPARE. До участі у проекті приєдналось понад 20 країн, саме тому свято отримало статус міжнародного.

В рамках цієї події у Донецької області з 09 по 13 листопада 2020 року проводиться Тиждень енергозбереження.

Мета цього заходу є привернення  уваги до раціонального використання ресурсів та розвитку відновлювальних джерел енергії, тому пропонуємо декілька порад щодо раціонального використання енергії у побуті.

Слідкуйте за витратами енергоносіїв!

Лічильники електроенергії, газу, гарячої і холодної води дають змогу контролювати витрати енергоносіїв, регулювати їх споживання і фіксувати результати економного використання.

Утеплюйте вікна та двері!

В холодну погоду 24% тепла витрачається через недбало ущільнені двері і вікна, 26% - через стіни, 11% - через допоміжні приміщення (підвали, сходові клітини, тощо) і 39% - через вентиляційні отвори і димоходи.

Не випускайте тепло!

Закривайте на ніч занавіски і жалюзі, щоб зменшити втрати тепла через вікна. Заізолюйте радіатори опалювальної системи від зовнішніх стін - встановіть за ними тепловідбиваючу фольгу. Це на 4% зменшить витрати на опалення приміщень.

Не перетоплюйте Вашу оселю!

Якщо ви сплачуєте за опалення по тепловому лічильнику, чи маєте автономне опалення, пам’ятайте: підвищення температури в приміщенні на 1 градус збільшує витрати теплової енергії на 6%.

Не перекривайте теплу дорогу!

Радіатори опалення, закриті занавісками чи невдало розставленими меблями, більше гріють вулицю, ніж Вашу оселю.

Не витрачайте свої гроші на опалення вулиці!

Відкриті впродовж багатьох годин квартирки вікон дають вам не тільки свіже повітря, а й значні втрати тепла. Краще провітрювати частіше, але лише на протязі кількох хвилин при широко відкритому вікні. За цей час стіни приміщення не встигають охолонути.

Більше світла при менших витратах електроенергії!

Якщо замість чотирьох лампочок у люстрі має бути чотири бра, то локальне освітлення забезпечить економне і комфортне освітлення в тому місці де ви працюєте, чи відпочиваєте. Це дає змогу економити до 25% електроенергії.

Можна прати економно!

Оптимально використовуйте пральну машину. Доцільно прати при більш низькій температурі й без програми попереднього прання.

Використовуйте менше води!

Коли протікають крани на кухні та в туалеті, це призводить до значних втрат води, яку постачати стає все складніше. Подумайте, скільки води збережете, якщо:

- будете мити посуд не потоком води, а в посуді та з застосуванням миючих засобів;

- будете кип’ятити води не більше, ніж потрібно.

Приймати душ замість ванни - девіз тих, хто економить!

Витрати води і теплової енергії на ванну приблизно в чотири рази перевищують витрати на душ. Родина з чотирьох осіб може протягом року зекономити значну суму, якщо приймання ванни буде послідовно змінюватися душем.

Розумно користуйтеся холодильником!

Треба завжди пам’ятати, що відкривши холодильник і роздумуючи, що б там взяти, ви втрачаєте стільки, скільки коштує те що ви з’їcте.

Інформаційна година «Творці писемності слов*ян»

Виникнення слов’янської писемності

 

Зміст

1. Передумови виникнення слов’янської писемності.

2. Кирило і Мефодій - проникливі тлумачі християнського вчення.

3. Роль старослов’янської мови в розвитку культури слов'янських народів.

4. Вивчення елементів старослов’янської мови в загальноосвітньому закладі.

 

1. Передумови виникнення слов’янської писемності

 

При з’ясуванні цього питання слід зазначити, що проблема створення письма в аспекті історико-культурного розгляду впродовж століть була об’єктом наукових суперечок.

 

Становлення державності феодального суспільства слов’ян у середині IХ ст. вимагало відповідної релігії для утримання в покорі соціальних низів та повноправного виходу на міжнародну арену. Найближчим і найперспективнішим для слов’ян було християнство. Тому на Балканському пiвостровi та в Середнiй Європi точилася боротьба мiж Вiзантiєю та Римом за сфери полiтичного та економiчного впливу на слов'янськi країни. Коли виявилося, що вiйськової сили недостатньо, Вiзантiя вдалася до християнiзацiї південних слов'ян, Рим та латинсько-нiмецьке духовенство почали поширювати християнство в захiднослов'янських землях.

 

Велика Моравія на той час була вже християнізована, але в церковно-адміністративному аспекті вона не була самостійною і знаходилась під впливом німецького архієпіскопату, котрий намагався політично підкорити мораван німецьким феодалам, тому релігійна служба відбувалася на незрозумілій слов’янам латинській мові. Прагнучи самостійності, слов’янські князі боронилися від баварських єпископів, бо вбачали в них знаряддя чужоземного впливу перш за все франкського королівства, відчували загрозу поневолення

 

 Вплив Візантії, яка йшла на поступки в питаннях поширення слов’янської форми обряду і мови богослужіння, перекладу богослужбових книг слов’янською, не загрожував молодим державам втратою самостійності у майбутньому. Навпаки, прийняття християнської віри у цьому випадку стало б своєрідним фактором стабільності у державотворенні, сприяло розвитку освіти й культури слов’янських народів.

Таким чином, моравський князь Ростислав у 862-863 р. звернувся до вiзантiйського iмператора Михайла III з проханням надiслати до Моравiї місіонерів, єпископа і вчителя, котрі б виклали християнське вчення рідною для моравських слов’ян мовою. У своєму посланні Михайлу Ростислав писав також про бажання розповсюдити християнську віру на слов’янській мові не тільки на землі мораван, але й в інших слов’янських землях.

 

Імператор Візантії Михайло III охоче вiдгукнувся на прохання моравського князя: це давало можливість розширити вплив візантійської церкви на Європу й таким чином потіснити римську церкву. Мiсiю християнської проповiдi в Моравiї було запропоновано виконувати братам Костянтину (слов’янське ім’я Кирило узяв на честь грецького теолога V ст. Кирила Александрійського у 868 р. ) та Мефодію. 

 

2. Кирило і Мефодій - проникливі тлумачі християнського вчення

 

Це були високоосвiченi люди. Костянтин працював у патрiаршiй бiблiотеці, викладав фiлософiю, Мефодій був настоятелем монастиря. Обидва – проникливі тлумачі християнського вчення, обдаровані полемiсти, мовознавці, перекладачі.

Для мораван Костянтин створив спеціальну азбуку (на сьогодні точно невідомо, яку саме азбуку – кирилицю чи глаголицю), разом з Мефодієм переклав грецькi релiгiйнi книги слов’янською мовою. З дитинства вони добре знали давньоболгарську мову, бо були родом з м. Солуні, де поряд з греками жило багато болгар. Тому в основу слов’янської мови брати поклали солунсько-македонський говір староболгарської мови, доповнивши її новотворами з інших

мов. Саме цю мову і назвуть старослов’янською. Таким чином, ця мова багато в чому була штучною. За свідченням середньовічного вченого Чорноризця Храброго, це сталося 863 р. Цей рік і вважається початком слов’янської писемності.

Костянтин i Мефодій прибули у Велику Моравiю, маючи при собi переклади на старослов’янську мову Євангелія, Апостола, Псалтиря, Часослова, деяких iнших книг релiгiйного змiсту. Впродовж трьох рокiв вони впроваджували культуру, сприяли мораванам (предкам сучасних чехів, словенців, словаків) у звiльненнi їх вiд полiтичного, економiчного i культурного гніту, поширенню християнського слова, вчення у слов’янському світі. Успішно здійснювалася їхня навчально-педагогічна діяльність і в інших слов’янських країнах.

 

Римський папа Адріан ІІ визнав старослов’янську мову, а богослужбові книги, написані старослов’янською мовою, були ним освячені та покладені в церкві святої Марії. Це стало серйозною перемогою першовчителів слов’ян. Органiзовувалися слов’янськi школи, засновувались монастирi, церкви.

 

Після смерті у 885 р. Мефодія відбулися різкі зміни: було заборонено слов’янське богослужіння, розгромлені слов’янські школи, храми, спалені слов’янські книги, учнів Кирила і Мефодія, священників, проповідників забивали на смерть. Один із учнів першовчителів Климент знайшов притулок від смерті на березі Охридського моря Македонії і там заснував монастир, що в майбутньому став могутнім центром слов’янської писемності і культури. Відомо, що Святий Климент навчив слов’янської грамоти понад 3,5 тис. активних діячів слов’янської духовної культури

 

Церковнослов’янська мова стала офіційною мовою болгарської мови (894 р. ) на період царювання Симеона (893-927). Цей перiод став золотим вiком старослов’янської писемностi. З Болгарії кирилична слов’янська писемність проникла в Сербію, Русь.

 

Життєвий подвиг християнських святих Кирила та Мефодія, їх учнів Костянтина Ярославського, Климента Охридського та багатьох інших в ім’я поширення християнської віри, їх відданість справі просвіти слов’ян – це приклад християнської моралі в дії.

 

Щорічно, 24 травня Церква святкує день пам'яті слов'янських вчителів, рівноапостольних Кирила і Мефодія. Ці святі відвіку вважалися покровителями науки, "книжкових людей", що вчать і вчаться. З 1987 року в Україні до цього свята стали приурочуватися Дні слов'янської писемності.

 

29 березня 1994 р. Кабінет Міністрів України, підтримуючи ініціативу Міністерства культури і Українського комітету славістів, прийняв постанову про проголошення 24 травня кожного року Днем слов’янської писемності та культури. 

 

3. Роль старослов’янської мови в розвитку культури слов'янських народів

 

Завдяки "штучному", книжному характеру старослов’янська мова сприймалася слов’янами як літературна, загальнослов’янська мова. Вона не тiльки впливала на iншi слов’янськi мови, але й зазнавала активного впливу з боку цих мов, тому з кiнця ХI-поч. ХII ст. уже не iснувала у своєму початковому виглядi. На сьогодні це мертва мова.

 

Основною сферою поширення її була церковнослов’янська мова,

що стала наслідком схрещення старослов’янської мови з мовою того чи iншого народу. Вiдомо кiлька iзводiв старослов’янських пам’яток: болгарський з ХII ст. , сербський, чеський з ХIII ст. , руський (з ХI ст. ).

Старослов’янська мова відіграла важливу роль у розвитку культури Київської Русi, яка пiдтримувала зв’язки з Болгарiєю та Вiзантiєю. Тут старослов’янська писемнiсть поширилася ще до прийняття християнства.

 

За літописними свідченнями, з усіх наявних на той час конфесій князь Володимир, на той час державний діяч європейського рівня, вибирає саме християнську віру і слов’янську азбуку як своєрідний знаковий код для передачі найважливіших людських духовних здобутків, графічної форми поширення християнського вчення у слов’янському світі.

 

Син Володимира Ярослав Мудрий (978-1054) енергійно продовжив справу батька. Саме в роки його правління (з 1019 р. ) інтенсивно розвивається книжна справа, у Києві працювали слов’янські книжники з Болгарії, Сербії, Чехії. Ярослав заклав храм святої Софії - кафедральний собор самостійної Київської митрополії, першим митрополитом якої став Іларіон (1053), відомий "Казанням про Хрещення Русі", "Словом про Закон і Благодать". 

 

4. Вивчення елементів старослов’янської мови в загальноосвітньому закладі

 

З елементами старослов’янської мови учні знайомляться, починаючи з шостого класу. Учням доцільно повідомити, що старослов’янська мова була мовою богослужінь, богослужебних книг аж до появи творів Івана Котляревського. Нею були написані "Повість врем’яних книг", "слово о полку Ігоревім", "Руська правда", "Слово о законі і благодаті" Іларіона, "Повчання" Воломира Мономаха тощо.

 

Зі старослов'янської українська мова засвоїла назви абстрактних понять, пов'язаних насамперед із релігією, мораллю (благодать, Господь, пророк, учитель, чудо, молитва, воскреснути). Зі стилістичною метою старослов'янізми використовувалися письменниками з метою надання висловлюванню урочистого або, навпаки, іронічного звучання (Згадаймо п'єси І. Котляревського, вірші Т. Шевченка тощо).

 

Для старослов'янізмів характерні такі фонетичні й морфологічні особливості:

 

- звукосполучення ра, ла, ре, ле відповідно до українських оро, оло, єре: враг — ворог, град — город (Новгород), глава — голова, глас — голос, область —- володіти, плащ — полотно, древо — дерево, плевели — полова;

- звукосполучення ра на початку слова: раб;

- звукосполучення жд на місці колишнього звука д: вождь — водій, нужда, страждати;

- початкові є, ю: єдиний, юнак, юродивий;

- префікси воз-, вос-, пре-, пред-, со-: вознесіння, воскреснути, премудрий, предтеча, соратник;

 

- іменникові суфікси -тель, -знь, -ств(о), -тв(а): мислитель, приязнь, молитва, жертва, товариство;

прикметникові суфікси -ащ-, -ущ-, -им-: трудящий, болящий, неопалимий.

 

Українська революція 1917-1921 років

 

Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності.

Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.

Цікаво, що термін “Українська революція” був уведений в обіг самими учасниками подій. Це визначення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка та інших діячів доби. Радянська історіографія старанно викорінювала цю дефініцію та поширювала свої поняття – “Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”. Усе, що не вписувалося в рамки “генеральної лінії партії”, подавалося як “контрреволюційне” та “буржуазне”. Проте, тим часом українські історики в діаспорі досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Їх роботу продовжили вітчизняні науковці в незалежній Україні.

Інфографіка у повному розмірі.

Етапи революції 1917–1921 років

• березень 1917 – квітень 1918. Утворення та діяльність Української Центральної Ради, проголошення її Універсалів;
• 29 квітня – 14 грудня 1918. Правління гетьмана Павла Скоропадського;
• грудень 1918 – листопад 1921.  Встановлення влади Директорії УНР, розгортання та придушення масштабного повстанського руху.

Доба Української Центральної Ради (березень 1917–квітень 1918)

Перший етап Української революції розпочався відразу після перемоги російської Лютневої революції у Петрограді. В цей час у Києві було створено  національний представницький орган – Українську Центральну Раду (УЦР). Після Всеукраїнського національного конгресу вона з київської організації перетворилася на загальноукраїнську.

У І Універсалі УЦР заявила про політичну мету – здобуття української автономії у складі демократичної федеративної Російської республіки. Автономна Україна мала включати території, де українці становлять більшість населення.

ІІ Універсалом Центральної Ради утворено виконавчий орган влади – Генеральний Секретаріат.

У багатьох містах колишньої імперії відбувалося українське національне піднесення. Українці, що входили до частини Російської імператорської армії та Російського імператорського флоту, збиралися на мітинги, “українізувалися” та визнавали УЦР.

Після захоплення в Петрограді влади більшовиками надії на демократичний устрій Росії поступово розвіялися.

ІІІ Універсалом УЦР проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Майже відразу вона зазнала більшовицької агресії з боку Росії. У розпалі бойових дій УЦР проголосила незалежність УНР (ІV Універсал). Незважаючи на героїзм під Крутами та в інших нерівних боях, українські війська відступили. УНР уклала перший в новітній історії України міжнародний договір у Бресті. Дипломатичне визнання та військова допомога Центральних держав зміцнили УНР і дали змогу відвоювати окуповані більшовиками території.

Державний архів Львівської області. Плакат 1917 р.: «Своїй хаті своя правда і сила, і воля»

Доба Гетьманату (квітень–грудень 1918)

Здобувши владу, гетьман Павло Скоропадський скористався нетривалим мирним періодом для зміцнення основ української державності. В період Гетьманату була розбудована дієва регіональна адміністрація. Вона контролювала найбільшу за весь час Української революції в територію, а також вела перемовини про входження до складу Української Держави Криму та Кубані. Українська Держава була визнана 30 країнами.

За гетьмана в Україні було відкрито Кам’янець-Подільський університет, засновано Академію наук, закладено основи Української автокефальної православної церкви, здійснено інші важливі починання. Амбітна військова реформа не була завершена через несприятливу зовнішню та внутрішньополітичну ситуацію. Здобутками державотворення періоду Гетьманату скористалася відновлена УНР.

Доба Директорії (грудень 1918–листопад 1921)

Директорія відновила республіканський лад і демократичне правління в Україні. Акт Злуки Української Народної Республіки із Західно-Українською Народною Республікою (ЗУНР) засвідчив волю українського народу до Соборності. Скликаний Директорією Трудовий конгрес, забезпечив широку представницьку основу української влади. У Паризькій мирній конференції, де вирішувалася доля учасників Першої світової війни, взяла участь українська делегація.

Увесь цей період УНР вела важкі бої за незалежність і територіальну цілісність. Разом із Галицькою армією, Армія УНР демонструвала героїзм і не капітулювала навіть тоді, коли під українським прапором залишалися кілька невеликих повітів. Контрнаступи березня 1919-го, Офензива на Київ–Одесу, Перший Зимовий похід засвідчили волю українців до боротьби. Укладання Варшавської угоди заклало фундамент тривалого українсько-польського альянсу і надало примарний шанс на перемогу навесні 1920 року. Проте навіть кинуті союзником напризволяще  українські вояки не полишали спроб закріпитися на рідних землях. До листопада 1921 року тривав масовий повстанський рух.

Державний архів Львівської області. Плакат Української Народної Республіки: «Чужого не хочу, а свого не віддам!»

Західно-Українська Народна Республіка (листопад 1918–липень 1919)

Розпад Австро-Угорської монархії, прозваної “клаптиковою імперією”, відкрив шлях до незалежності її народів. Галичина – східна частина австрійського коронного краю – від початку стала ареною суперництва українського та польського національно-визвольних рухів. Права на неї заявили одночасно Українська національна рада та Польська ліквідаційна комісія. Українці Закарпаття та Північної Буковини тяжіли до своїх братів-галичан, але їхні землі також були об’єктом зазіхання сусідніх народів і держав.

Змагання за першість у Львові виграли українці, які швидко і рішуче встановили контроль над краєм. Ці події увійшли в історію як Листопадовий чин. Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії запроваджував назву нової держави – Західно-Українська Народна Республіка. Однак закріпити успіх галичани не змогли. Після місяця затятих боїв українці були змушені залишити свою столицю. Утворився протяжний українсько-польський фронт. Спочатку бої носили позиційний характер. Це надало змогу ЗУНР облаштувати державні справи: провести реформи, сформувати дієвий уряд, адміністрацію, військо.

Допомога Києва, на яку розраховували державні мужі ЗУНР, підписуючи Акт Злуки 22 січня 1919 року, не допомогла виграти війну з Польщею. Зміцнілі польські війська за підтримки переможної Антанти окупували майже всю Східну Галичину. Відчайдушний контрнаступ – Чортківська офензива – лише ненадовго виправив ситуацію. Врешті уряд і армія ЗУНР були змушені перетнути Збруч і об’єднатися із силами Директорії на Поділлі.

У 1921 році, після кількох воєн радянської Росії з УНР, майже вся територія України опинилася під контролем окупанта. Ризький мир, підписаний у березні того ж року між радянськими урядами Росії й України та Польщею, фактично поховав самостійницькі плани урядів УНР і ЗУНР. Раніше, 1918-го Румунія окупувала Буковину, 1919-го до Чехословаччини відійшло Закарпаття. Долю Східної Галичини було вирішено 1923 pоку на Паризькій конференції – її приєднано до Польщі.

Попри те, що до середини 1920-х років усі землі сучасної України опинилися під владою чотирьох держав, питання єдності української нації вже ніколи не ставилося під сумнів. Саме під час Української революції було проголошено незалежність України, продемонстровано можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу. Це був вагомий і багато в чому трагічний досвід державницько-правової розбудови України.

Українській політичній еліті не вдалося повною мірою втілити в життя ідею відродження державності. Це обумовлено не лише зовнішніми геополітичними чинниками, небажанням держав – переможниць у Світовій війні бачити Україну самостійною, а й проблемами внутрішнього характеру. Йдеться про недостатню консолідацію суспільних верств, гострі ідейні протиріччя політичної еліти, недооцінку значення збройних сил у захисті державного суверенітету, кволість мобілізаційних зусиль урядів, прорахунки у виборі стратегічних союзників